На екзамені Світлана Бручко підкорила всіх справжніми яскравими емоціями щодо шиття! Настільки щирого задоволення від результату своєї роботи ми не бачили давно, тому вирішили трохи детальніше розпитати її про творчий та професіональний шлях!
Світлано, у кого Ви навчалися і що Вас привело на курси Крою та Шиття?
Я навчалася у Наталі Данилової. На курси мене привело велике бажання. Я ще зі школи намагалась шити деякі вироби, але їх носити не можна було! Правда, жакет я одягала… Але зараз я на нього дивлюся і думаю: «О, Боже, як я його носила!?». В мене шиє мама і я брала у неї стандартні викройки. В неї не було багато часу мені допомагати в цьому, тому я сама мудрувала як воно робиться. До речі, на курсах я зрозуміла, що дещо все ж таки було правильним!
Що більш всього приваблює Вас у цій справі?
Коли я ходила на курси, я спостерігала за нашим викладачем і розуміла, що вона займається улюбленою справою і вона в цьому щаслива! Я бухгалтер, якщо порівняти мою роботу і її, то мені трохи заздрісно, бо я приходжу з роботи зовсім не такою, як хотілося б: вся на нервах і дуже втомлена від сидіння за комп’ютером! Зараз наше підприємство ліквідують і я б хотіла змінити рід діяльності! Звичайно, поки я буду шити для сім’ї, вдосконалювати свою майстерність, а згодом думаю влаштуватися на роботу в ательє.
Чому ж тоді так сталося, що Ваше життя так довго було зв’язане зі справою, яка Вам не подобається?
Шити я хотіла давно і навіть вступати до ВУЗу я планувала по цій спеціальності, але для моїх батьків це було несерйозно. Мені довелося піти вчитися не по бажанню, я вивчилась, непогано попрацювала, а мрія залишилася. Тож нарешті я можу посвятити себе її втіленню!
Які плани на майбутнє?
Те, що піду вчитися далі шиттю - це 100 відсотків! Я б дуже хотіла освоїти трикотаж та верхній одяг. Буду шити для своєї сім’ї, а далі практика покаже, чи зможу я шити на замовлення чи ні. Хотілося б звичайно досягти такої майстерності… А щодо грандіозних, наполеонівських планів, я мрію відкрити своє ательє! Але це поки що лише мрії!
Складно було навчатися?
Ні, навпаки! Всі заняття проходили дуже легко! Я навіть не пам’ятаю, як Наталя встигала показувати що до чого, між розмовами про рецепти, чоловіків та виховання дітей! 5 годин пролітали дуже швидко, а найголовніше те, що в результаті я вмію шити!
Що хотілося б сказати студенткам, які ще навчьаються, або тільки планують навчання в Школі?
Як говорила нам Наталя: «Якщо ви хочете щось зробити, але у вас не виходить, треба набратися терпіння, взяти голочку в руки і практикуватись! З часом все вдасться!» А Вам хочеться побажати, щоб ваші групи поповнювалися і поповнювалися! Я буду всім рекомендувати!